Діти – це найцінніший дар, який дарує небо кожній родині. Стикаючись із жвавими та активними немовлятами, члени сім’ї завжди сприймають їх поведінку з безкорисливою любов’ю. Однак батьки повинні зберігати раціональність, піклуючись про своїх дітей і не надто потурати їм.
— Не балуй дитину! Ця порада стосується не тільки фізично здорових дітей, а й тих, у кого є вроджені деформації рук і стоп. Хоча це легко сказати, реалізувати це не так просто. Через тривале балування з боку членів сім’ї дітям легше слідувати своїй «природі», що змушує батьків йти на компроміс. Це неприйнятно; коли батьки помічають щось не так зі своєю дитиною, вони повинні бути рішучими, щоб виправити це.
Потурання будь-яким примхам може перешкодити післяопераційному функціональному відновленню
Нещодавно на повторне післяопераційне обстеження в лікарню потрапила дитина з полідактиліями обох рук. Її ліва рука мала тип II полідактилії, тоді як права рука мала тип IV, при цьому ситуація була більш серйозною з правого боку. Я спілкувався з багатьма батьками, і більшість із них більше стурбовані зовнішнім виглядом, ніж функціональністю. Однак ця мати була унікальною; вона більше дбала про функціональність рук своєї дитини, залишивши на мене глибоке враження.
Несподівано після операції відновлення рук дитини пройшло посередньо. Під час подальшого з’ясування з’ясувалося, що зазвичай дитиною опікувалися мати та бабуся. Як сімейний скарб, її всі в родині балували. Після видалення дроту Кіршнера, згідно інструкції, дитина повинна була носити брекет щовечора. Однак дитині це відчуття не сподобалося, і вона сама знімала брекет. Якщо її змусити носити, вона буде плакати, а її батьки, будучи м’якими серцем, поступатимуться. Більше того, протягом дня батьки повинні були проводити з дитиною вправи, яким я навчав, але дитина просто відмовлялася рухатися. Батьки не встояли перед нею і з часом занедбали ці вправи.
Більше вправ сприяє кращому відновленню функції рук
Що можуть зробити лікарі, так це створити умови для дитини, але функціональне відновлення багато в чому залежить від співпраці лікарів, батьків і дитини. Удома батькам необхідно терпляче і поступово направляти дитину на вправи, дотримуючись вказівок лікаря. Спочатку дитина може чинити опір, і батьки повинні її заохочувати. Після проходження цього етапу, оскільки руки дитини більше рухаються, функціональність покращиться.
Я твердо висловив свою думку батькам. На щастя, мати дитини була сприйнятлива, і, зрозумівши серйозність проблеми, пообіцяла більше не балувати дитину та негайно відновила вправи.
Під час останнього повторного огляду дитина продемонструвала спритність хапання іграшок, її сила значно зросла порівняно з останнім візитом. Безсумнівно, мама дитини вдома подолала багато «опору». Вправа — це не процес, який швидко займеться, він вимагає постійних зусиль. Я вважаю, що коли дитина повернеться на повторний огляд через півроку-рік, її двостороння кисть буде працювати
продовжуйте вдосконалюватися.
